Проблеми, що порушені в творі

Захист рідної землі.

Моральний вибір.

Єдність, згуртованість –запорука перемоги.

Кохання, вірність, самопожертва.

Стосунки батьків і дітей.

Честь і зрада

Правила роботи в групі

• Рівність усіх учасників - ім'я як форма спілкування
• Активність учасників (круглий стіл не лекція, а загальна робота)

• Право кожного учасника на власну думку з будь-якого питання
• Право піднятої руки (говорити коротко, по черзі, по одному, по темі)
• Добровільність
• Почуття гумору
• Уміння слухати і чути інших
• Не критикувати
• Регламент
• У разі порушення правил скористатися жестом відкритих долонь.

Історична повість - це повість, сюжет якої відтворює у художній формі певну історичну епоху. Повість — це епічний твір у прозі (рідше віршований), який займає проміжне місце між оповіданням та романом з точки зору того, наскільки широко відображаються і глибоко розкриваються описувані явища у творі. Об'єм повісті також як правило середній між оповіданням та романом. У повісті зазвичай тільки одна сюжетна лінія. В історичній повісті історичні факти художньо поєднується з вимислом, а реальні історичні особи діють поруч з вигаданими особами. Сюжет історічної повісті та вчинки персонажів вписуються у реалії епохи, що зображується.

Назва терміна "романтизм" вказує на зв'язок із середніми віками, коли в літературі був популярний жанр лицарського роману.

Романтизмом прийнято називати напрям у мистецтві, який виник у країнах Західної Європи наприкінці XVIII - поч. XIX ст.

Назва виникла від французького слова "romantisme", яким позначалося щось таємне, дивне, нереальне.

Романтизм - напрям у літературі та мистецтві І чверті XIX ст., котрий характеризується зображенням ідеальних героїв і почуттів. Для нього характерними є відчуття хиткості світу, розчарування в революції.

Сутність романтизму: незвичайні герої у незвичних обставинах.

Уперше термін згадується в 1650 р. В Іспанії це слово спочатку означало ліричну і героїчну пісню-романс. Потім епічні поеми про лицарів - романи. Саме слово "романтичний" як синонім "живописний", "оригінальний" з'явилося у 1654 р. Його вжив француз Бальданепарже.

Пізніше, на початку XVIII ст., це слово використовувалось уже багатьма письменниками і поетами, у тому числі й письменниками-класицистами. (Зокрема, Поуп називає свій стан романтичним, пов'язуючи його з невизначеністю).

В кінці XVIII ст. німецькі романтики брати Шлегелі висунули опозицію поняттю класичний - романтичний. Цю опозицію підхопили і зробили відомою по всій Європі. Так, поняття "романтизм" стало вживатися як термін теорії мистецтва.

Письменники-романтики відійшли від традицій класицистів, що наслідували все античне. На противагу їм романтики захопилися оспівуванням Середньовіччя. Вони створювали в дусі Середньовіччя нові картини життя, відкидали суворі канони й правила і понад усе цінували натхнення.

Також представники романтизму відмовилися від реалістичного зображення дійсності, тому що були незадоволені її анти естетичним характером.

Романтики уявляли розум ототожненням прагматизму, тому просвітницькому ідеалу розуму був протиставлений культ почуттів. Вони зосередились на людських переживаннях, які виражали неповторну індивідуальність.

Особливості:

- перенесення акценту з критики і заперечення на пошуки "ідеальної правди", на ствердження позитивних тенденцій і цінностей життя;

- проповідування оптимістичного погляду на життя і його перспективи;

- виступ проти "індивідуалізму сучасної людини" і протиставлення йому героїв, сповнених любові до людей і готовності до самопожертви;

- вираженння оптимістичної надії і пророцтва, стверджування ідеальної правди;

- широке використання риторичних засобів.

«Тарас Бульба» - книга про вільних людей, що населяли в 16-17 століттях територію Наддніпрянщини. Центром їх була Запорізька Січ - її назва пов'язана з тим, що вона зміцнювалася з усіх боків огорожею з повалених дерев - засіками. У ній існував свій уклад життя і управління. Піддавалися частим нападам з боку поляків, турків, литовців козаки мали дуже сильне, добре навчене військо. Велику частину часу проводили вони в битвах і військових походах, а здобуті трофеї ставали головним засобом до існування.

Художні твори історичної тематики відрізняються тим, що поряд з розповіддю про що відбувалися насправді події в них є і авторська вигадка.

Розмірковуючи в цьому ключі над повістю Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба», слід зазначити, що в описуваному в ній часу немає конкретики, часто навіть складно з точністю визначити, який це вік, – 15, 16 або ж 17. Герої цього твору, в тому числі і головний, Тарас Бульба, не є історичними персонажами. І все ж повість з першого дня її появи на світ відносять до епічним, а часом навіть зараховують до романного жанру. Так в чому ж полягає велика сила і масштабність «Тараса Бульби»?

Обрана тема для Гоголя не випадкова. Він був родом з Полтавської губернії, і в дитинстві із захопленням слухав історії про народних героїв і їх подвиги під час нападу чужоземних загарбників.

Для написання повісті Микола Васильович вивчив багато історичних джерел: українські літописи, дослідження Боплана і Мишецкого. Але вони не задовольнили його жадібний розум і інтерес. Як зазначає письменник, ці матеріали дали лише крихту відомостей і не дозволили зрозуміти всю сутність народної душі.

Тоді Гоголь знайшов рішення проблеми, звернувшись до фольклору, точніше до таких його жанрами, як історичні пісні та думи. Саме там Микола Васильович дізнався все необхідне про характери, побут і звичаї козаків. Цей «живий» матеріал разом з доповненням з наукових джерел, літературно оброблений, привів до появи грандіозного твору – повісті «Тарас Бульба».

У повісті «Тарас Бульба» сплетені дві основи: історична і фольклорна. Микола Васильович Гоголь, зображуючи визвольну боротьбу українського народу з поляками, показує читачам сильних духом народних героїв: Тараса Бульбу, його сина Остапа, товаришів.

1596 став фатальним для українського народу, що був у той час під владою литовців і поляків. Річ Посполита прийняла унію про об'єднання під владою Папи Римського двох християнських релігій: православної і католицької. Прийняте рішення ще більше ускладнило непрості відносини між поляками та козацтвом, що вилилися у відкриті військові протистояння. Цьому періоду і присвятив Гоголь свою повість.

• Облога Дубна
• Повернення синів додому
• Вибір Андрія
• Поїздка на Січ
• Помста батька
• Мужність і витримка Остапа під час катування
• Життя на Січі
• Друга зустріч Андрія з дочкою польського воєводи
• Загибель Тараса Бульби
• Жорстокий бій
• Смерть Андрія
• Спогади братів про навчання в академії

Ключ

1.Повернення синів додому

2.Поїздка на Січ

3.Спогади братів про навчання в академії

4.Життя на Січі

5.Облога Дубна

6.Друга зустріч Андрія з дочкою польського воєводи

7.Вибір Андрія

8.Жорстокий бій

9.Смерть Андрія

10.Мужність і витримка Остапа під час катування

11.Помста батька

12.Загибель Тараса Бульби

Кожна людина хоча б один раз у житті стоїть перед вибором. Він може бути різним, та найчастіше стосується честі, совісті, друзів, кохання, вітчизни. Це питання є одним із головних у повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».

Запорожці, Тарас Бульба, сини Тарасові Остап і Андрій також поставлені перед вибором. Як визволити товаришів і не віддати проклятим ляхам завойоване, я к не осоромити рідної землі, де та межа, що відділяє патріота від зрадника, що вагоміше для людини: кохання чи вітчизна. Ці та інші питання хвилюють усіх героїн повісті, а найбільше молодих Остапа та Андрія.

Вони виросли в одній сім'ї, але були дуже різними. Це було видно ще з років навчання у бурсі. Остап був впертий, наполегливий, вірний товаришам, «добрий у такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею і в тодішній час». Андрієві були притаманні спритність, хитрість, уміння викрутитись з будь-якої ситуації, перекласти свою провину на іншого.

На Січі брати зарекомендували себе як гарні козаки. Та під час осади Дубно розходяться шляхи двох братів. До цього моменту в них виявлялися просто різні риси характеру. А тепер вони починають по-різному ставитися до того, що відбувається. Остап залишився вірним запорозькому братству, вірі, вітчизні, батькові. Він самовіддано боровся з ворогами і помер за вітчизну і віру. Це теж вибір життєвої позиції.

Андрій через любов до прекрасної полячки і бажання її врятувати перейшов у стан ворогів. «І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!» Андрій зробив найстрашніше: зрадив вітчизну, Січ, батька, матір, товаришів, віру. Тарас Бульба вбив зрадника. Це було жорстоке рішення, але за законами воєнного часу воно було єдино правильним. Бо зрадникові немає місця серед козаків. Це ганьба усього роду.

Взагалі, кохання — це світле почуття, яке окрилює, надихає на добрі справи. Зрада — це гріх, ниций вчинок, який заплямовує душу. І ніяка зрада таких святих понять, як віра, батьківщина, батьки, ніколи і нічим не може бути виправданою.

Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».

Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».

У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».

Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».

Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».

Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».

Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».

Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».

Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».