Рання творчість Т. Шевченка. Твори баладного та елегійного жанрів “Причинна”, “Думи мої...”

Мета: ознайомити учнів з особливостями ранньої творчості Т. Шевченка та поезіями цього періоду; удосконалювати навички виразного читання та аналізу ліричних творів; сприяти розвитку естетичних почуттів

Очікувані результати: учні вміють розрізняти лірику й ліро-епіку, визначають жанрову групу, до якої належить твір; розрізняють елементи, що посилюють емоційну напругу елегії (думки) та балади; виразно читають поезії, коментують їх ідейно-художній зміст.

Теорія літератури: елегія; поглиблення поняття про лірику; балада, романтизм.

Обладнання: підручник, портрет письменника, різні видання «Кобзаря», ілюстративний матеріал

Тип уроку: комбінований.

• І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

1840 року побачило світ перше видання «Кобзаря», яке, за словами біографів Т. Шевченка, зробило справжню революцію у свідомості його співвітчизників. Наше завдання — на основі вивчених ліричних творів поета зробити висновок про те, у чому ж сила Шевченкового слова.

§ ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Хронологічний диктант.

Укажіть дати, коли відбулися події.

1. Жуковський вручив Тарасові Шевченку відпускну... (25 квітня 1838 року).
2. Разом з обслугою — кріпаками Тарас Шевченко як козачок молодого пана Павла Енгельгардта виїздить до міста Вільно... (Восени 1829 року).
3. Тарас вступає до Академії мистецтв вільним учнем... (1838 року).
4. Роки заслання поета... (1847–1857).
5. Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові звання академіка гравірування... (1860 року).
6. Тарас Шевченко видав підручник для недільних шкіл... (1861 року).

2. Бесіда.

— Які роздуми викликало у вас життя Т. Шевченка?

— Як характеризують поета слова «Караюсь, мучусь, але не каюсь»?

— Що стало причиною перепоховання Кобзаря?

• Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Розповідь учителя.
1. Рання творчість Тараса Шевченка.

Життя в Петербурзі сприяло розвитку таланту Т. Шевченка, причому не тільки малярського, а й літературного. Перші спроби Шевченка, які належали в основному до баладного й елегійного жанрів, високо оцінив Є. Гребінка.

Ранній, романтичний період поетичної творчості характеризується тематичним розмаїттям. Шевченко розглянув такі теми:

1. Місія митця — бути народним сумлінням; важливість ролі мистецтва в громадському житті, у збереженні історичної національної пам’яті. Зображення поета як постаті виняткової, невід’ємної від народу («Перебендя», «Думи мої, думи мої...», «На вічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка»).
2. Уславлення козацького минулого України, героя-борця за волю Вітчизни, народного ватажка-месника. Відтворення героїки визвольних змагань українського народу; хвала волелюбності й завзяттю. Відображення духовної сутності історії («Гамалія», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»).
3. Елегійні роздуми про трагічну самотність знедолених (сироти, покинутої дівчини, козака на чужині). Неприкаяність особистості, що прагне знайти долю, щастя. Зв’язок із мотивами й символами народної пісні, балади («Причинна», «Тополя», «Тяжко-важко в світі жити...», «Нащо мені чорні брови...»).
4. Тема зневаженої жінки-покритки («Катерина»).
5. Аналіз соціальної дійсності: несправедливість людських взаємин і порядків, антигуманність законів суспільства («Катерина», «Гайдамаки»).
4. «Думка» («Нащо мені чорні брови...»).

Вірш Т. Шевченка «Думка» («Нащо мені чорні брови...») вперше було опубліковано 1843 року в альманасі «Молодик». Характеризуючи поезії Т. Шевченка, М. Рильський зазначив, що їх провідною рисою є «музика, мелос, ритмічна могутність і метрична різноманітність». Це сприяло тому, що багато творів поета стали піснями, зокрема й вірш «Нащо мені чорні брови...»,— пізніше популярний романс.

За жанром це елегія, написана у формі монологу. Вродлива дівчина-сирота з чорними бровами, карими очима схвильовано розповідає про свою нещасливу долю. Її зрадив коханий — «чорнявий», і вона страждає від свого безталання: «Нащо ж мені краса моя, / Коли нема долі?». У роздумах дівчини протиставляється її краса і нещаслива доля.

Довідка.

Елегія (від грец. elegeia — журлива пісня) — жанр ліричної поезії. Спочатку він визначався за формою вірша, пізніше домінуючими стали певний зміст і настрій вірша. Тепер елегією називається твір із мотивами смутку.

Безнадію дівчини, її сумний настрій підкреслено за допомогою тавтології, анафори: нащо мені, нема кому, плачте, очі, нехай та експресивної лексики: плачте, жалібніше, горе, тяжко, чужії. Ці настрої підсилюються й іншими засобами поетичної виразності: традиційними народними порівняннями «Серце в’яне, нудить світом, / Як пташка без волі», антитезою «Літа мої молодії / марно пропадають». Цим твором поет розширив народнопоетичний мотив дівочої самотності й сирітства, до якого повернеться в ліриці періоду заслання.

5. «Причинна».

У ранній період творчості Т. Шевченко звертався і до жанру балади, якому він надав нових рис: спростив елементи фантастики, урізноманітнив засоби художньої виразності.

Першим відомим твором Т. Шевченка є його балада «Причинна». Як пояснює тлумачний словник, причинна — та, якій «пороблено», «зроблено причину» — душевну хворобу. У Шевченка ж дівчину зроблено сновидою.

«Причинна» надрукована вперше в альманасі «Ластівка» Є. Гребінки. Ця балада спирається і на літературні традиції (балади Ґете, Жуковського, Пушкіна, Лермонтова, романтичні повісті Гоголя, твори українських поетів-романтиків Боровиковського та Маркевича), і на фольк­лорні, особливо української демонології, але в той же час є глибоко оригінальним твором. У «Причинній» виявився суто шевченківський, індивідуальний жанровий різновид балади — ліризований. Особливо це простежується в ліричному відступі — монолозі-молитві «Така її доля...», який став народною піснею-романсом (музика композитора В. Заремби). Тема твору — розповідь про дівчину-красуню, яку ворожка зробила сновидою, щоб вона менше страждала від розлуки з коханим. Головний мотив твору — торжество кохання над ворожими силами в природі: навіть смерть не спроможна розлучити закоханих, які возз’єдналися після неї.

«Причинна» — типова романтична балада. У ній на перший план висуваються незвичайні події (дівчина, чекаючи коханого з походу, стає причинною, її залоскотали русалки; а козак, побачивши мертву кохану, накладає на себе руки). Розвиток сюжету уповільнений завдяки багатьом позасюжетним елементам (роздуми, описи, відступи). Як для романтичного твору, для «Причинної» характерні гіперболізовані пейзажі («Реве та стогне Дніпр широкий»), часті персоніфікації, метафоричність, пісенні епітети («Сердитий вітер завива, / Додолу верби гне високі, / Горами хвилю підійма»), глибоке проникнення у внутрішній світ людини. Незважаючи на трагічну розв’язку, у баладі звучить оптимістична нота про глибоке, незрадливе кохання, красу вір­ності слову, дружбі.

На думку літературознавця Г. Клочека, геніальність Шевченка виявилася в тому, що «він зумів природно, органічно, без видимих зусиль наситити свою поезію фольклорною образністю, що вироблялася, відшліфовувалася віками». Це яскраво простежується у вступному пейзажі до балади і в наступних частинах, де використано народні вірування в русалок, магічна сила яких припиняється після «третіх півнів»; весільний звичай, «обряд переходу» — перетворення дівчини на молодицю («Не розплете довгу косу, / Хустку не зав’яже»); народнопоетичні символи: китайка — шматок шовкової синьої тканини, яким за козацьким звичаєм покривали тіло загиблого воїна, явір — символ юнака, ялина — фольклорний символ туги, нещастя, розлуки; калина — символ дівчини.

Фрагменти балади «Причинна» поклали на музику Д. Крижанівський, В. Косенко, М. Лисенко, Г. Хоткевич, К. Мясков та ін. Шедевром української народної пісні, візитівкою України у світі став знаменитий початок балади — «Реве та стогне Дніпр широкий...» (музика Данила Крижанівського).

6. «Лілея».

В основі балади «Лілея» — фольклорний мотив метаморфози — перетворення дівчини на квітку лілею, символ чистоти й ніжності. Твір написано у формі схвильованого монологу — сповіді Лілеї Королевому Цвіту. Вона розповідає про своє життя людиною, про трагічну долю матері-покритки, про знущання пана над сиротою після смерті матері й про те, як дівчина від тяжких поневірянь «умерла зимою під тином», а весною «процвіла... цвітом при долині». У баладі народне вірування про перетворення дівчини на квітку використано для викриття нелюд­ських учинків панів, тяжких умов кріпосницької дійсності.

На мотив балади композитори К. Данькевич написав балет «Лілея», а Г. Майборода — однойменну симфонічну поему.

2. Дослідницька робота.

Опрацювавши баладу «Причинна», заповнити таблицю «Аналіз балади».

Аналіз балади

Тема (мотив) балади

Фантастичне

в баладі

Реалістичне в баладі

Ознаки романтизму

в баладі

§ ІV. Систематизація й узагальнення вивченого

1. Робота з таблицею.
2. Завдання учням.

За поданим зразком самостійно проаналізуйте баладу «Лілея».

§ V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.
1. Вивчити теоретичний матеріал
2. Прочитати поему Т. Шевченка «Гайдамаки».
2. Індивідуальні завдання.
1. Підготувати повідомлення про історичну основу твору.
2. Підготуватися до виразного читання окремих фрагментів поеми «Гайдамаки».
3. Творче завдання.

Скласти усний твір «Гортаючи сторінки "Кобзаря”».

§ VІ. Підсумок уроку

Заключна бесіда.

— Яка з поезій найбільше запам’яталася? Чому?

— Чому Шевченко у своїх творах часто звертається до теми історичного минулого України?