ЛРК №3 Захопливі історії підлітка у творі Анатолія Дімарова “На коні й під конем”

Мета: ознайомити школярів з життям і творчістю А. Дімарова, стисло охарактеризувати автобіографічну повість-тетралогію «Блакитна дитина»; розпочати роботу над аналізом частини тетралогії «На коні й під конем»; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, виразність під час читання художніх творів, уміння коментувати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості А. Дімарова, пунктуальність, риси доброти, чуйності, щирості.

Тип уроку: урок літератури рідного краю.

Обладнання: портрет А. Дімарова, виставка його художніх творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

• Який твір називається автобіографічним? Наведіть приклади.

• Чим повчальні твори художньої літератури? Чи бувають у їх змісті негативні речі? Як ви на них реагуєте?

• Які риси характеру ви поважаєте в людині? Що необхідно для їх виховання? Чи однаково ви поводите себе під час перебування у колі сім’ї, у школі, серед друзів? Чим це зумовлено?

• Дайте визначення гумору. З якою метою він використовується у творах художньої літератури? Наведіть приклади гумористичних творів.

• Чим відрізняється гумор від сатири?

• Що характерно для комічного?

ІV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Кожна людина — неповорна.

Народна мудрість

От і проживи, чоловіче, свій вік, щоб твоя дитина, щоб чиясь сирота, щоб люди тебе людиною називали…

М. Стельмах

1. Життєвий і творчий шлях А. Дімарова. (Матеріал для вчителя)

АНАТОЛІЙ АНДРІЙОВИЧ ДІМАРОВ (05.05.1922)

Анатолій Дімаров народився 05.05.1922 р. у Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. У цей час розпочалася Велика Вітчизняна війна, письменник воював на Південно-Західному фронті, побував у окупації, був поранений, після одужання деякий час партизанив. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах.

У 1949 р. він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950–1951 рр. А. Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, у 1951–1953 рр.— у Львівському педагогічному інституті, потім (1953–1956 рр.) — Вищій партійній школі в Москві. Закінчивши навчання, працював редактором у видавництві.

Творчий доробок письменника складає кілька десятків творів. Найважливіші з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986).

Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії» — сільські, містечкові, міські.

Твори Анатолія Дімарова — багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути уваги читача.

2. Вступне слово вчителя

Деякі люди вважають, що писати для дітей — дуже лекга справа. Але це не так. Писати для дітей — це дуже відповідальна і важка праця. Діти не будуть читати книжку, якщо вона нецікава.

А. Дімаров саме той письменник, який намагався писати свої твори для дітей цікаво і захоплююче. Так, у творі «На коні й під конем» розповідається про дітлахів передвоєнних років, про їх радощі й невдачі. Герої повісті не балувані життям. Нелегкими й непростими були їх дитинство і юність, обпалені пожежою початої Великої Вітчизняної війни. Так життя одразу ж примушує їх подорослішати.

Повість читається з незгасаючою цікавістю, тому що в ній яскраво й виразно вималювані люди. Вони живі й справжні. Хіба не схвилюють читача бурхливі події у восьмому класі, хіба проблеми школярів тих далеких років не близькі учням сьогоднішньої школи? Питання честі, справедливості, безкорисливої дружби завжди актуальні.

Твори Анатолія Дімарова — багатогранні, різнопланові й, безперечно, не можуть не привернути Вашої уваги. Органічно переплітаючи трагічне з комічним, митець налаштовує на життєлюбство й оптимізм, стійкість, співчуття й добро. Ці морально-філософські категорії А. Дімаров зображує як найвищі людські цінності.

І насамкінець хочеться побажати Вам приємної зустрічі з правдивим і майстерним словом Анатолія Андрійовича Дімарова.

Повість «На коні й під конем» є автобіографічною. Події, зображені у творі охоплюють складний в українській історії період: кінець 20-х – 1941 р. Образ автора тут не можна схарактеризували з однієї позиції. Справа в тому, що “автор-оповідач то зливається з образом головного героя, то дистанціюється від нього через ліричні відступи, коментарі, іронічні висловлювання виражаючи власне ставлення до зображуваного” [2, с. 48]. Саме уривчастість, епізодичність як риси повісті обумовлюються авторською концепцією.

Повість починається з притчі про місточок над урвищем: чим більше набирала людина необхідного для життя, тим вужчим ставав місточок. “Я теж стою над таким урвищем, і по той бік — прожиті мною роки. І доки не щез місточок моєї пам'яті, буду ходити по ньому, хоча б він став такий вузенький, як лезо ножа” [1, с. 224]. С. Ленська зазначає, що А. Дімаров «справедливо вбачає у збереженні пам'яті про минуле запоруку майбутнього» [2, с. 48].

У першій частині тетралогії (“Через місточок”) показано ряд яскравих епізодів раннього дитинства головного героя Толі, тобто самого автора. У другій частині (“Блакитна дитина”) читачі бачать Толю вже як школяра, простежують його змужніння та моральне зростання, пізнають правду життя очима героя. Навчання хлопчика у старших класах відтворено у третій частині повісті (“Маскулінум, фемінінум, нойтрум”). Четверта частина (“Ать-два!”), у свою чергу, висвітлює роки служби в армії Толі.

Вражає глибокий психологізм повісті, за допомогою якого автор передає повну картину тяжкої епохи. “Художні деталі у творі створюють сугестивний ефект присутності в ситуації” [2, с. 48]. Спогади автора подаються через призму дитячого сприйняття. Тож Толі їхня убога хата, нестатки, тяжка праця матері не здавалися чимось неприродним. Та читач розуміє весь трагізм епохи. З інтер'єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів.

Образ головного героя у повісті є не лише об'єктом зображення, а й засобом розкриття центральної теми – теми “історія покоління”, і не просто покоління, а покоління, як прожило своє життя у роки ХХ століття, в час істотних змін на всіх рівнях: суспільному, науковому, технічному, культурному, психологічному.

Показуючи життя Толика, Анатолій Дімаров змальовує не просто пригоди хлопчика, а вказує на вплив життєвих ситуацій на формування особистості хлопчика. Перед читачами формується образ допитливої, активної людини. Звичайно, автор вказує і на негативні риси характеру Толика: він непослідовний, розбишакуватий, завдає чимало клопоту та навіть матеріальних збитків і без того бідній матер. Але, поруч з цим, в душі головного героя формуються важливі морально-етичні принципи і закони. У цьому плані великий вплив на свідомість хлопчика мала книга. Саме книжка стане незамінним товаришем і мудрою порадницею в подальшому дорослому житті. Толик має дуже розвинену фантазію, з допомогою якої хлопчик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро.

У повісті автор не оминув і такої теми як голодомор ХХ ст. До цього питання Анатолій Дімаров звернувся одним із перших в українській літературі. В епізоді “Земляні млинці” постає болюча картина: діти — Толик, Ванько, Сергійко і Ганнуся — гралися “в гості”: старші діти пекли із землі млинці, повагом, як дорослі, говорили про господарство, а малі буцімто пригощалися. Мала Ганнуся теж ухопила земляний млинець “і раптом гірко заплакала” [1, с. 246]. Вона просила справжніх млинців, старші діти не знали, як її втішити. А. Дімаров, подаючи картини голодомору шляхом показу подій саме дитячими очима, підкреслює весь трагізм пережитої епохи, вплив її на формування окремої особистості і цілої нації загалом.

Назва твору обрана не випадково. Найчастіше хлопчик опинявся “під конем”, спокутуючи гріхи: “Крав яблука і груші, толочив чужі баштани, висмикував хвости у гусаків, дратував собак, вкидав у річку котів, розбивав, коли траплялося, шибки з рогатки, дер, де тільки міг, штани, чубився з братом... А каятись мені доводилося досить-таки часто, особливо, коли свистіла наді мною лозина чи випорскував з чужого садка, несучи повні штани кропиви, напханої безжалісною дядьківською рукою” [1, с. 268]. Але “життєвий досвід, духовне зростання, що день у день формували особистість, уповні проявилися вже у дорослому бутті, дозволили Толикові втриматися “на коні” на крутому зламі історії рідної землі” [2, с. 49] Приборкання норовливого коня своєї долі стало можливим лише завдяки тим морально-етичним і духовним засадам, на яких виховувалося покоління: працелюбність, чесність, здатність до співпереживання відповідальність, людяність.

Фінал повісті розгортає читачам початок Великої Вітчизняної війни. Ця частина (“Замість епілогу. Граната”) є найдраматичнішою в повісті повісті. Автор підводить нас до ключової фрази: “Ми стали тими, ким і повинні були стати, і недалека війна готувала нам суворий екзамен: на мужність і зрілість. І ми складемо його живі чи мертві” [1, с. 596]. В цих словах яскраво виражена життєві пріоритеті головного героя: сила волі, незламність духу, твердість, мужність, витривалість.

Вся повість, крім останньої частини, особливо “Блакитна дитина”, обрамлена добрим і м'яким гумором, який є художньою домінантою книги. Навіть про сумні, драматичні події автору вдається говорити так, що труднощі видаються подоланними. Також домінантами твору, але вже з психологічного боку, є оптимізм і життєлюбство.

Слід вказати і на використання письменником розкішних мовних фарб: емоційно-забарвленої лексики (дитинище), розмовних елементів (впер, гемонське, витріщивши очі, ревонув). Слушно зазначив А. Погрібний, що майстерності, стиля як такого “не помічаєш” [3, с. 152].

Отже, у хронологічній послідовності розгортається художня біографія героя на тлі життя його покоління. Анатолій Дімаров, зображуючи світ очима Толика, показує соціальні умови життя 1920 – 30-х рр. ХХ ст. Розглянувши повість “На коні й під конем”, слід зауважити, що автор майстерно передав читачам проблему формування особистості в умовах суспільно-політичних чинників ХХ століття. А. Дімаров розглянув особливості духовного розвитку нації, серед яких важливе місце посідає формування національної самосвідомості українців, виховання почуттів національної гідності й морального обов'язку перед народом, збереження національних звичаїв та обрядів, релігійних традицій. Автор наповнив поняття “психологізм” конкретно-життєвим змістом, при цьому митець не тільки розкрив аспекти внутрішнього світу героїв, а й зобразив форми побутування психіки в багатогранних зв'язках з соціально-політичними, філософськими, морально-етичними основами національного життя.

3. Опрацювання окремих частин твору А. Дімарова «Блакитна дитина» («На коні й під конем»)

3.1. «Ми вступаємо у восьмий».

3.1.1. Виразне читання або переказування цікавих епізодів розділу.

3.1.2. Тема: зображення хвилюючої події в житті героя — після закінчення семирічки він був зарахований до учнів середньої школи.

3.1.3. Ідея: возвеличення важливості навчання у житті людини, мрії матері і хлопця про можливість отримання ним в подальшому вищої освіти.

3.1.4. Основна думка: навчання — це благородна справа, яка робить людину грамотною, корисною суспільству.

3.1.5. Композиція.

Експозиція: закінчення героєм твору семирічки.

Зав’язка: мати з Толею вирушають у місто для влаштування на навчання до середньої школи.

Кульмінація: радість матері з приводу зарахування її дитини до середньої школи.

Розв’язка: зустріч матері і Толі із Сергійком.

3.1.6. Зміст розділу.

Після закінчення Толею семирічки мати з ним вирушають у місто для вирішення питання подальшого навчання сина. Відвідавши шкільного директора, який задовольнив прохання матері, Толю зарахували до складу учнів середньої школи. Після чого мати з сином відвідали їдальню, а потім і кіно.

Ввечорі, повертаючись додому, мати і Толя побачили Сергійка, який також потайки від них їздив до міста.

3.1.7. Бесіда за питаннями.

• Які труднощі були у Толі під час навчання?

• Чому герой твору вважає, що його мама безсмертна? («Хоч я давно вже вивчив, що земля кружляє навколо сонця, однак підсвідомо ще вірю в те, що весь видимий світ обертається довкола мами. Тож мама не може померти, бо це означало б кінець усього світу»)

• Опишіть приміщення, де жив герой твору. («І порізаний, подовбаний, залитий чорнилом трудяка-стіл, за яким ми часто збиралися втрьох: я, мама й Сергійко. І ослони з міцними дубовими ніжками… І ніч-годувальниця та зігрівальниця… І пощербині миски та чашки, і понадкушувано дерев’яні ложки, якими так ловко їсти… І пузатий комод, потрісканий і обруднений… І зметений до самісінької ручки віник, який не раз танцював на наших спинах…») Про що свідчить даний опис? (Рівень життя людей)

• Якою була успішність у хлопця після закінчення семирічки? («В чорній клейончастій сумці — має свідотство про закінчення семирічки. Оцінки не такі вже й погані, хоч мама й твердить, що вони могли б бути кращими. Я теж з нею згоден, що могли б, але то вже не моя провина, бо не я ж виставляв усі ті оцінки»)

• Через що Толя заздрив Ванькові? («Ванькові судилася казкова доля: ходити у формі, курити «Казбек» і водити поїзди»)

• Чому Толя вважав, що йому гірше живеться, ніж Сергійкові?

• Якою побачив герой твору середню школу? («…Стояла посеред залізничного висілка, забудованого чотириквартирними дерев’яними бараками, що всі як один були схожі на пенали для ручок та олівців. Саме ж приміщення схоже на палац: двоповерховий величезний будинок з такими великими вікнами, що для стін майже не лишається місця…»)

• Що свідчить про знервований стан мами перед відвідуванням її з сином директора середньої школи? («Застібни верхній ґудзик… Він у тебе не застебнутий! Боже, а волосся! Та не крути головою, дай хоч трохи причесати… А вуха! Вчора ж мила… Хіба можна йти до директора з отакими вусищами? — Гляди ж мені: сидітимеш у директора — не човгай ногами… І руки тримай на колінах. І не крути головою, а дивись на директора»)

• Яке враження на хлопця справив директор школи? («…Невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову… Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку»)

• Що здивувало Толю у їдальні? («Я затискаю у руці дві виделки, дві ложки і дві чайні ложечки, що їх дав нам при вході сердитий на вигляд дядько. Та ще й попередив, щоб, коли будемо виходити, обов’язково здали іншому, тому, що стоїть навпроти. Не здамо — не випустять з їдальні»)

• Що уявляв хлопець перед смакуванням какао?

• Чому Сергійко не повернувся додому, а потайки поїхав разом з мамою і Толею до міста?

• Чим пояснити у назві розділу твору використаний займенник «ми», а не «я»?

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

Робота на картках

Картка № 1

1. Порівняйте, якими були вчителі фізики Іван Данилович і Юрій Сергійович. Як до них ставилися учні. Відповідь вмотивуйте.
2. Чим, на ваш погляд, пояснити ставлення учнів до Толі, коли той вперше з’яився у класі. Наведіть переконливі факти з твору.
3. Толя називав Олю Чровжову за сумлінне ставлення до навчання:
а) заучкою;
б) зубрилкою;
в) зазнайкою.

Картка № 2

1. Доведіть, що для Толі мама — найцінніша в житті. Відповідаючи, посилайтеся на власний досвід і зміст твору.
2. Вмотивуйте, через що Домна Данилівна вважає «ситий шлунок і науку — діаметрально протилежними речами»?
3. Якими стравами годувала хлопців Домна Данилівна?
а) Борщем і смаженою картоплею;
б) супом і котлетами;
в) пловом і солянкою.

Картка № 3

1. Висловіть своє ставлення до поведінки Толі у новому для нього шкільному середовищі. Наведіть переконливі обгрунтування.
2. Чи можна вважати Юрія Сергійовича справжнім учителем, майстром своєї справи? Яким, на ваш погляд, повинен бути учитель?
3. Найулюбленішим навчальним предметом для Толі була:
а) «Хімія»;
б) «Фізика»;
в) «Географія».

Картка № 4

1. Чому, на ваш погляд, Толя відчував себе щасливим після того, як у нього з’явилися нові друзі? Чи робить дружба людину щасливою? Відповідь вмотивуйте.
2. Що свідчить про розуміння того, як Толя і Федько ставилися до заробітку своїх матерів? Чи є у вас кишенькові гроші? Як ви ними користуєтесь?
3. Мати мріяла, щоб у майбутньому її син:
а) став вченим;
б) був керівником підприємства;
в) отримав вищу освіту.

VІІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

ІХ. Домашнє завдання
Опрацювати ідейно-художній зміст розділів повісті «Блакитна дитина» («На коні й під конем»):
1) «Про парашутну вишку і про те, що таке «зайці» і з чим їх їдять»;
2) «Маскулінум, фемінінум, нойтрум»;
3) «Анжеліка Михайлівна, птах Фенікс, і фізкультура і кишенькова артилерія»;
4) Як Амур намагався пробити моє серце, та лише стріли погнув».