Біблія в житті Т. Шевченка. Світле пророцтво поета в переспіві “Ісаія. Глава 35”

ТЛ: псалом

Мета: дослідити ставлення Т. Шевченка до Біблії, зображення ним образу Бога у своїх творах; зістави переспів поета і оригінальні біблійні тексти псалмів, визначити домінанти почуття письменника; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне й абстрактне мислення; вміння обґрунтовувати розуміння Шевченком Бога, наводячи переконливі приклади з його творів і життя, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до Бога як високого духовного оплоту особистості; щасливого майбутнього України при його благословенні.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, тексти творів, картини поета-художника «Видубецький монастир» (1844), «Притча про робітників на винограднику» (1859), «Свята родина» (1858), дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Літературна гра «Утвори пару» (За творчістю Т. Шевченка)

Умови заходу: учні класу розподіляються на 2 команди, обираються капітани, склад журі. Переможцем вважається та, яка впродовж 6 хв. надасть найбільше правильних відповідей, тобто утворить пари (між ключовими словами і їх поняттями за смислом).

Завдання для І команди

Ключ до відповідей

Завдання для ІІ команди

Ключ до відповідей

2. Бліцопитування

Про яку людину говорять, що вона віруюча?

Що вам відомо про Біблію як Святе Письмо?

Чому необхідно дотримуватися заповідей Бога? Чим вони повчальні?

Для чого письменники у своїх творах згадують Бога?

Назвіть твори Т. Шевченка, в яких він використовує загальновживані в народному мовленні риторичні звернення до Господа та вислови («Причинна», «Катерина», «Тополя», «До Основ’яненка»)

ІІІ. Оголошення теми мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

…там будем жить, людей любить,

святого Господа хвалить.

Т. Шевченко

…Боже милий!

Як хочеться жити,

і любити твою правду,

і весь світ обняти.

Т. Шевченко

1. Вступне слово вчителя

Про що б не розповідав, що б не описував, до якої б теми не звертався поет, він не залишає Бога, йде поруч з ним, але найголовніше — має Бога в душі і серці. Бог для Т. Шевченка — то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися.

Вірячи в силу Бога, поет молиться йому:

Помолюся Господові

Серцем одиноким.

Духовність, тобто те, що пов’язане із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займала одне з найважливіших місць у творчості Т. Шевченка. І на початку літературної діяльності, у пізніші роки і перед смертю поет не втратив віри в Бога, завжди звертався до нього за підтримкою. Так робили і герої його творів.

Т. Шевченко — великий син України, гордість і слава наша. Творчість поета — згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу. Він вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона, духовність в найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог.

Будемо робити так, як робив Кобзар: носити Бога в душі і серці, вірити в його силу, доброту і могутність.

2. Відомості з теорії літератури.

2.1. Псалом — жанр духовної лірики, релігійна пісня, молитва, в якій висловлено різні релігійні почуття.

Тематично псалми можна поділити за такими групами:

пригнічений горем чи тяжкою недугою автор скаржився на заподіяну кривду, біль, страждання і просить у Бога захисту і підтримки;

від імені народу автори благають у Бога милосердя в час лихоліття, війни, голоду, мору;

автори прагнуть розбудити віру в Бога, в його милість та опіку;

твори, де висловлені почуття вдячності від окремих осіб та цілої громади;

гімни, що прославляють Бога;

псалми історично–навчального характеру;

псалми філософсько–медитативного характеру, в яких оспівуються велич і гідність, даровані людині Богом;

псалми, які уславляють космічну світобудову, де небеса — це оселя Бога.

2.2. Гімн (гр. hymnos — урочиста пісня, похвала) — один з видів ліричної поезії: урочиста, похвальна пісня, в якій возвеличується якесь явище, особа, подія.

За тематикою відомі такі гімни: державні, військові, релігійні, на честь історичних осіб та подій, сатиричні.

Особливість гімнів:

урочиста лексика;

величні і прості мелодії;

монументальність поетичних образів і музичної фактури і т д.

2.3. Псалтир з давньоєврейської мови перекладається як «книга хвали». Це найулюбленіша книга Старого Заповіту багатьох поколінь людей, у якій вміщено 150 псалмів, покладених на музику для богослужіння. Головний автор псалмів — ізраїльсько–іудейський цар Давид (у заголовках 73 псалми приписуються йому), іншими авторами були Асаф (12 псалмів), сини Кореєві (11), Соломон (2), Мойсей (1), Єфам (1) і невідомі автори (50).

2.4. Переспів —

а) Вид перекладу: вільне передання художніх творів засобами іншої мови або ж вірш, написаний за мотивами іншого твору.

б) Повторення давно написаного, відомого, набридлого.

3. Т. Шевченко — Біблія — соціальний устрій.

В останній період творчості поета переспіви й травестії біблійних сюжетів посідають значне місце. Йому імпонували ідеали раннього християнства, яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси й прагнення. Увагу автора полонили ті легенди, псалми, пророцтва, в яких ідеться про боротьбу правди з неправдою, добра зі злом, про неминуче покарання «нечестивців», настання щасливого життя земних мучеників. Біблійні образи під пером поета–демократа наповнювалися певним змістом, служили пропаганді визвольних ідей. Покарання «жорстоких людей неситих» мало відбутися не в пеклі, а на землі — у вогні повстання трудящих. Винагорода страдникам повинна прийти не після смерті в раю, а іще за життя, у результаті повалення царської влади й утвердження справедливого суспільного ладу.

4. Робота над програмовими творами Т. Шевченка

4.1. «Ісаія. Глава 35» (1859).

4.1.1. Виразне читання твору, коментар змісту та незрозумілих слів-понять.

4.1.2. Історія та джерела написання.

Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета.

Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поета від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.

Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біб-лії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.

4.1.3. Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.

4.1.4. Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.

4.1.5. Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»

4.1.6. Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.

4.1.7. Композиція.

Твір умовно можна поділити на 3 частини:

1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.

2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:

а) «незрячі прозрять»;

б) «німим отверзуться уста»;

в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;

г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».

3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.

4.1.8. Словникова робота.

Текст стане зрозумілішим, якщо знати, що:

Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю гора в Палестині, стала біблійним символом гордої краси;

Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;

Омофор — багатий, золотом вишитий покров.

4.1.9. Зміст твору, його художня насиченість.

Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.

У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.

Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства.

Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.

4.1.10. Характеристика образів твору.

Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним:

«розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;

«буде скакати кривий, немов олень»;

«буде співати безмовний язик»;

«води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;

«леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;

«і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».

Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.

(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.

(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.

(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнежиття народу, що керується справедливими Божими законами. Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.

4.1.11. Складання інформативного ґрона до образу людей з твору. (Робота у малих групах)

Про що свідчить дана характеристика зовнішності гнобленого люду?

4.1.12. Взаємозв’язок біблійного тексту і твору Т. Шевченка.

Зіставляючи рядки поезії Т. Шевченка з біблійним текстом, можна переконатись, що поет намагався залишити у своєму переспіві якомога більше образно–смислових моментів із першоджерел.

І якщо Т. Шевченко додає свої образні штрихи, то вони ніби включають твір у контекст його поетичного світу, наповнюються характерним Шевченковим змістом.

Категорія Правди, Вищої справедливості — це категорія із Шевченкового поетичного світу. Вона органічно вмонтована в образну систему біблійного тексту.

Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому українського національного колориту. Наприклад, Т. Шевченко повністю зберігає поетичний мотив обводнення пустелі, що дуже виразно звучить у біблійному тексті. Проте в його поезії на берегах річок та озер ростуть не тростини й папірус, а гаї. Цей штрих немовби «натякає», що йдеться про майбутнє звільнення не так ізраїльського, як українського народу.

За Шевченком, вольнії, широкії, святії шляхи — це дороги нового, вільного і щасливого суспільства. Останній рядок твору «Веселії села» — це знову виразний «український» штрих, який створює у читача враження, що йдеться все–таки про звільнення і майбутнє щасливе життя нашого народу.

4.1.13. Ідейно-художній аналіз поезії. Фронтальне опитування.

В який період своєї творчості Т. Шевченко написав цю поезію? Як це вплинуло на виклад поетом її змісту?

З якою промовою звернувся поет до землі, ниви?

Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?

Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?

Які господні дива мав на увазі Тарас Григорович?

Кого, на ваш погляд, поет називає злодіями?

Що розуміє Т. Шевченко під святою правдою?

Яких змін зазнає земля, суспільство внаслідок Божих діянь?

Чому трудящі у творі — німі і незрячі?

Про які соціальні зміни мріє поет? Чим буде викликана радість рабів у зв’язку з цим?

Чи можна за текстом твору дослідити настрій митця?

Охарактеризуйте колористику в першій частині твору. Чи можна сказати, що вибір кольорів — це художній прийом, застосований поетом?

Знайдіть у поезії вислови, що стали крилатими. Прокоментуйте їх зміст і доречність використання у мові.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Ісаія. Глава 35»

1. На початку твору Т. Шевченко звертається до:
а) рабів;
б) злодіїв суспільства;
в) Господа;
г) ниви і землі.

2. За яких умов незрячі дива господні побачать? Якщо:
а) отримають волю;
б) відвідають Ліван;
в) будуть виявляти покірність своїм господарям;
г) умиються водою святою.

3. По закінченню суду Бог визволяє:
а) неповнолітніх;
б) довготерпеливих і убогих;
в) тих, хто скоїв нетяжкий злочин;
г) жінок, які мали позашлюбних дітей.

4. Характеризуючи шляхи майбутнього для народу, поет вбачає їх:
а) широкими і святими;
б) тернистими і небезпечними;
в) квітучими і зеленими;
г) усипаними каміннями.

5. «Ісаія. Глава 35» — це поезія, яка є гімном:
а) історичному минулому українців;
б) волі;
в) краси природи;
г) стародавньому єврейському пророку.

6. Ким із композиторів на цю поезію написано урочисту кантату під назвою «Радуйся, ниво неполитая!»?
а) М. Вербицьким;
б) Є. Білашем;
в) П. Майбородою;
г) М. Лисенком.

7. Біблійний образ у творі під пером поета служив:
а) пропаганді визвольних ідей;
б) вихованню духовно багатих людей;
в) зразком для гноблених;
г) джерелом пізнання і самовдосконалення.

8. Початок поезії Т. Шевченка за формою нагадує:
а) коломийку;
б) веснянку;
в) народну різдвяну пісню;
г) бурлескно-сатиричний твір.

9. У третій частині поезії змальовано:
а) розквіт весняної природи;
б) боротьбу добра і зла під час Божого суду;
в) гірське пасмо на півночі Палестини;
г) ідеальне життя нещасного народу-мученика.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів на уроці

VIII. Домашнє завдання

Зіставте переспіви Т. Шевченка з відповідними псалмами Давидовими і визначте, які образи, художні деталі, афористичні вислови поет узяв з оригіналу, що додав свого; підготувати міні-доповідь «Т. Шевченко — митець світу».