Розвиток мовлення і культура спілкування. Колоритно-стильові різновиди мовлення
Мета: подати поняття про мовленнєвий колорит та його види; формувати уміння розпізнавати колоритно-стильовий різновид текстів, розвивати логічне мислення; виховувати любов до рідної мови.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: ксерокопії текстів.
Мова є справді п’ятою ефірною стихією світу.
Проте в кожного сущого на землі свій голос,
свій тембр, своє інтонаційне забарвлення.
П. Мовчан
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ
ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Прочитайте епіграф до уроку. Яка роль голосу під час бесіди? Чи можна інтонацією образити?
Коментар учителя. Колорит — це певна тональність тексту, яка закладається мовцем, з метою викликати у слухача відповідний настрій, емоції, тон спілкування. Кожний текст більшою чи меншою мірою містить у собі стилістичний колорит своєї доби, хоча ми не завжди його й помічаємо, тому що самі живемо в колориті цієї доби... Колорит може залежати від умов і ситуації спілкування, особистості мовця, соціальних і рольових характеристик його (Л. Мацько).
Крім функціональних стилів, в українській мові виділяються й інші стильові різновиди, основою класифікації яких є неоднакове експресивне забарвлення, характерне для того чи іншого мовлення. За допомогою такого забарвлення виявляються різне ставлення того, хто говорить, до висловлюваного, різний тон і колорит висловлюваної думки.
З цього погляду розрізняють такі експресивно забарвлені різновиди літературної мови: урочисто-офіційний, інтимно-ласкавий, ввічливий, фамільярний, жартівливий, сатиричний. Вони не збігаються з функціональними стилями, хоч можуть накладатися на них.
Урочистий різновид характеризується вживанням слів і словосполучень з піднесеним емоційним змістом, окличних речень. Урочисте забарвлення мови найчастіше виявляється в публіцистичному й ораторському стилях, іноді також у художньому й епістолярному.
Офіційне забарвлення властиве діловому і зрідка приватному листуванню, а іноді й усному розмовному мовленні. Воно створюється вживанням офіційних звертань (слів з офіційно-ділової мови, описових синтаксичних зворотів), а також тим, що в такому листуванні немає займенників першої і другої особи однини тощо.
Інтимно-ласкаве забарвлення досягається насамперед використанням слів із суфіксами пестливості та вживанням епітетів із пестливим значенням і простих синтаксичних конструкцій, властивих розмовному мовленні. Воно доречне у розмовно-побутовому, епістолярному і художньому мовленні для вираження інтимної близькості, симпатії і подібних почуттів.
Забарвлення ввічливості у мові досягається вживанням слів із значенням пошани до особи, якій адресується висловлювання, а фамільярний тон характеризується наявністю слів і словосполучень, які підкреслюють перебільшену невимушеність, надмірну розв’язність та безцеремонність у ставленні до своїх співрозмовників. Емоційне забарвлення ввічливості або фамільярності може виявлятися в епістолярному та розмовно-побутовому стилях літературної мови.
Жартівливий, або гумористичний, колорит надається мові вживанням слів у невідповідному до ситуації значенні, контрастно-комічними зіставленнями, перебільшенням якостей осіб і предметів, про які йдеться у висловлюванні, невідповідними змістові висловленої думки висновками та іншими подібними засобами. До такого емоційного забарвлення вдаються в художніх творах та в розмовно-побутовому мовленні.
Сатиричний емоційний тон найчастіше спостерігається в публіцистичному, ораторському і художньому мовленні, а іноді й у розмовному. Найголовнішим мовним засобом сатири є вживання слів, за допомогою яких виражається презирство і зневага до потворних вчинків, обурення ними, а також глузливі означення-епітети, порівняння, архаїзована лексика і синтаксичні конструкції, влучні дотепи тощо.
2. Прочитайте текст. Визначте види мовленнєвого колориту та назвіть характерні ознаки кожного з цих видів.
У практиці мовного спілкування, крім ознак функціонально-стильового розгалуження, в мові розвинулися й інші стилістичні ознаки, в яких виявляється різний тон або колорит висловлювання: урочистий, офіціальний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін. Той чи інший тон або стилістичний колорит висловлювання може забарвлювати весь текст (твір) загалом або виявлятися в окремих його частинах і елементах.
Стилістичний колорит урочистості виявляється дуже часто в ораторському і публіцистичному стилях, а також у художній літературі, коли ставиться на меті збудження високих почуттів і настроїв у слухачів або читачів по відношенню до знаменитих подій, видатних осіб, героїчних, патріотичних вчинків, важливих фактів державного, громадянського життя. Засобами створення такого стилістичного колориту є піднесеність тону викладу, спеціальний добір засобів вираження.
Стилістичний колорит офіціальності, що властивий стилям ділової мови. Може надаватися мові епістолярного стилю (приватні листи «холодного» тону), усно-розмовній мові (підкреслено холодна чемність, офіціально вживані звороти і формулювання) тощо.
Стилістичний колорит інтимності, ласкавості властивий текстам, зміст яких забарвлений почуттями симпатії, сердечності. Такі відтінки зустрічаються в різних стилях: в розповідно-розмовній мові, в епістолярному стилі, в мові художньої літератури, особливо — для дитячого віку. Стилістичний колорит інтимно-ласкавості створюється насамперед специфічним словотвором із суфіксами зменшеності-пестливості, особливо в іменниках і прикметниках. Часто вживані означення-епітети з забарвленням пестливості.
Стилістичний колорит гумору виявляється в текстах, зміст яких має жартівливий характер, показуючи життєві події й ситуації з комічного боку.
Сатиричний стилістичний колорит властивий публіцистичним, ораторським творам або творам художньої літератури, які спрямовані на викриття, гостре висміювання і таврування ганебних вчинків і явищ у суспільстві (За І. Чередниченком).
ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Прочитайте. За експресивним забарвленням визначте колоритно-стильовий різновид мовлення кожного з уривків. Якими прийомами та за допомогою яких мовних засобів створюється відповідний колорит?
Текст № 1
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає. а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу. Стрепенувся врешті ліс і собі заграв. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо — туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами. (М. Коцюбинський).
Текст № 2
Кордон! Ми знов повернулись сюди, і вартовий став на тому самому місці, де він стояв 22 червня 1941. Ми не забули нічого, але багато чого навчились. Ми живі, змужнілі й досвідчені. А чи живий ти, ворожий авіаторе, з залізним хрестом на грудях, ти, який у ту далеку чорну неділю скинув на цю прикордонну будку першу бомбу з свого літака? (О. Гончар).
Текст № 3
— Мамочко, як гарно! — скрикнув Петрусь.
— Що тобі, синку? — заклопотано вбігла мама з другої кімнати.
— Мамо! Ах який дощик теплесенький, сонечко, весна! (Дніпрова Чайка).
Текст № 4
Десь на вулиці матусю запитав хлопчина:
— А чи може без бельзину їхати машина?
Мати вражена спинилась, вдарила в долоні:
— Звідки слово це взялося в твоїм силіконі?
П. Глазовий
Текст № 5
Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума угодити!
Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку,
А що за те Рябку?.. ...спороли батогами,
А за вислугу палюгами,
Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить,
Все випада-таки Рябка притьмом побить.
Уже мені, бачу, чи то туди — високо,
Чи то сюди — глибоко:
Повернешся сюди — і тута гаряче,
Повернешся туди — і там-то боляче!
Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею,
То б він розтовк і ту над спиною моєю.
З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,
Він найде все тобі хоч в черепочку смерть».
П. Гулак-Артемовський
2. Робота у групах. Складіть діалог між вчителем і учнем.
Група 1. Використовуючи урочистий колорит.
Група 2. Використовуючи фамільярний колорит.
Група 3. Використовуючи інтимно-ласкавий колорит.
Група 4. Використовуючи офіційний колорит.
Користуйтеся багатствами рідної мови!*
117. Прочитайте. Поясніть, що можуть означати подані слова. Введіть їх у речення. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів.
Відпускати, пускати, видавати, продавати. “Тепер я вашу зброю всю у закладі лишаю, а вас додому відпущу”, – читаємо ми в Лесі Українки й розуміємо, що йдеться тут про те, щоб пустити людей на волю, а не тримати їх у полоні. Ну, а як зрозуміти напис на коморі: “Відпуск товарів провадиться з 8 години ранку до 6 години вечора”? Це – явна калька з російського вислову отпуск товаров. По-українському треба написати: крам видається або видача краму.
Похідним іменником від дієслова відпускати є відпустка, а не відпуск, наприклад: “Треба брати відпустку на місяць і десь відпочити” (І.Ле).
Дієслово відпускати може означати ще “зменшувати тиск, послаблювати”: “Оце наївся, треба й очкур відпустити “ (Б.Грінченко); це ж дієслово й похідні від нього, зокрема іменник відпуск, трапляються в технічній термінології: відпускати болт, відпускати сталь, попускати гальмо, відпуск деталей (Російсько-український технічний словник).
Включати, умикати, виключати, вимикати, поставити, унести, пустити. “Треба включити електрику”; “Виключи струм”, – кажуть неправильно, забуваючи, що по-українському слід казати: умикнути (увімкнути), умикати електрику, вимикати струм. Від.цих дієслів походять і українські технічні терміни: умикач (по-російському включатель) і вимикач (по-російському выключатель). Аналогічно помилково кажуть: “Пропонується включити до порядку денного три питання”, – замість “поставити (або внести) до порядку денного”. Так само неправильно – “У роботу включили всі існуючі агрегати”, – замість “пустили всі наявні агрегати”.
Залицятися, упадати, доглядати, ходити. Для українських дієслів залицятися (до когось), упадати (біля когось), доглядати (когось), ходити (коло когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. Однак російське дієслово ухаживать може бути відповідником до кожного з наведених українських дієслів, зате не кожне з них відповідає російському ухаживать. Якщо, приміром, цілком природно по-українському звучать фрази: “Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся.” (І.Франко), – або “Чоловіка стрінула... як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього...” (І.Ле), – то ніяк не можна сказати: “Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати”.
Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об’єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: “А Оришка – стара вже, нездужала, – тільки й того, що доглядає дитину...” (Панас Мирний); “Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля” (М.Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: “Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати”, – замість правильного “нема кому доглядати її” або “нема кому ходити коло неї”.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
· Що ми називаємо «мовленнєвим колоритом»?
· Які види мовленнєвого колориту вам відомі?
· Назвіть мовні особливості кожного з цих видів.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
► Знайдіть і випишіть з художніх творів приклади колоритно-стильових різновидів мовлення.
| 
