Тема. Українська література доби Ренесансу й бароко

Розвиток книгодрукування. Іван Вишенський, Іван Величковський, Семен Климовський – видатні діячі української культури (оглядово) Загальні відомості про козацькі літописи Самовидця, Г. Граб’янки, С. Величка та “Історію русів”. Вертеп як вид лялькового театрального дійства (оглядово)

ТЛ: Ренесанс, бароко

Мета: ознайомити учнів з козацькими літописами, їхньою роллю у відтворенні історичного минулого України; допомогти учням усвідомити цінність "Історії русів"; розповісти про історію виникнення твору; розвивати навички коментування фрагментів твору; вчити учнів давати оцінку постатям Б. Хмельницького, І. Мазепи, зображеним у творі; виховувати повагу до козаків-оборонців України.

Обладнання: портрети Б. Хмельницького, І. Мазепи, фото козацьких літописів, фрагменти з твору "Історія русів", фонозапис "Козацького маршу".

Міжпредметні зв'язки: історія України: постаті Б. Хмельницького та І. Мазепи.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Перевірка домашнього завдання.

II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

Особливості курйозної поезії:

1)стисла форма;

2) перевага форми над змістом;

3)сконцентрованість думки;

4)художні засоби;

5) наявність антитези;

6) формалізм і беззмістовність.

Види курйозної поезії:

1)граматичні курйозні вірші (граматична загадка, граматичний вірш, панаграматон, асонансний вірш, гриф, логогриф, абетковий вірш, вірш-перетворення, раковий вірш, співвідносний вірш, луна, леонінський вірш, анаграма, поліптотон, ритмічний вірш);

2)шрифтові курйозні вірші (акровірш, лабіринт, японський вірш, одноголосний вірш);

3)графічні курйозні вірші (загадка в малюнках, узгоджений вірш, піфагорійський вірш, парилептіанський вірш, дифірамбічний вірш, фігурні вірші);

4)музичні курйозні вірші (музична загадка);

5)арифметичні курйозні вірші (хроностих, кабалістичний вірш, числовий вірш, арифметична загадка);

6)астрономічні курйозні вірші (астрономічний вірш);

7)риторичні курйозні вірші (доповняльний вірш, вірш-антитеза, градаційний вірш, анафоричний вірш, філомелічний вірш, епіфоричний вірш, вірш із однаковим початком і закінченням, чотирикутний вірш, протей).

Зміст у більшості курйозних віршів відіграє другорядну роль, натомість форма набуває самостійного значення, не залежного від змісту літературного тексту.

Мета написання курйозних віршів: намагання збуджувати в читачів розумову напругу, яка б допомагала їм осягати невідоме та незрозуміле, розв'язувати задачі й розгадувати загадки. У таких віршах словесна гра поєднувалася з графічними формами і живописними ефектами.

2.

Літературна спадщина Івана Величковського.

Фігурні (курйозні) вірші (з рукописних книг «Зегар з полузегарком» і «Млеко»).

-«Вірші про Дедала» (1687) на честь гетьмана Самойловича;

-збірник дрібних поезій (за словами дослідника В.М. Перетц, «Антологія 1670-1680-х років»);

-польський панегірик «Lucubratiuncula» на пошану Лазаря Барановича;

-рукописна книга «Зегар з полузегарком» – цикл віршів про час:

народження, життєві страждання, розп’яття та воскресіння Господа; філософські погляди на життя.

- рукописна книжка «Млеко од овці пастору належне» (XVII ст.) – своєрідний підручник із поетики; двадцять видів курйозної поезії, ілюстрація їх своїми прикладами «штуками поетицкіми».

До найоригінальніших курйозних віршів належать: вірш-рак («рак літералный, «рак словный», «рак прекословный»), вірш «чворогранистый», вірш «згожаючійся», «порядный непорядок», «єдиногласный», «єдинопадежный», вірш «азбучный», чотири типи «акростихіса», «жартовный вЂрш», «программа, анаграмма, епиграмма», вірш «многопремЂни-телный», чотири типи «лябиринта», вірш у вигляді трикутника, вірш «пресЂкаємый» тощо.

Поетична збірка «Млеко» розпочинається віршами, що належать до типу так званих «ехо». За визначенням І.Величковського, «ехом» зветься вірш, в якому кожний дальший рядок складається з двох складів — «силяб», що повторюють кінцеві склади рядка попереднього.

2) «Рак «літералный» (рядки читаються зліва нараво, так і навпаки)

Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,

Анна дар і мні сінміра данна,

Анна мі мати і та мі манна

Анна пита мя я мати панна.

А.Фет. А роза упала на лапу Азора

3) «Рак прекословный» ( читання слів навпаки: ідейне й змістове перевтілення тексту в залежності від способу його прочитання)

Слова богородиці:

Со мною жизнь, не страх смерти,

Мною жити, не умерти, —

Коли їх прочитати навпаки, од правої руки до лівої, стають словами винуватниці гріхопадіння, праматері Єви:

Умерти, не жити мною,

Смерти страх, не жизнь со мною.

4)«Єдинопадежный» вірш (однакове закінчення, епіфора)

Порока странна,

Сладкая манна,

Чистая панна,

Яко нам данна,

Богу осанна.

5) «Азбучный» вірш, — учить далі Величковський, — єст вЂрш, который кождое слово от азбучных лЂтер порядком азбучным зачинаєт». Після цього Величковський пояснює: «Не положены... в нем ъ, ы, ь, Ђ, бо то лЂтеры конечные, а не початоквыє; над то не положены суть и тые — ?, ?, ?, бо лЂтеры грецкіє, а не рускіє» і наводить зразок азбучного вірша:

Аз Благ ВсЂх Глубина,

ДЂвственная Єдина,

Живот Зачах Званным

Ісуса Избранным і т. д.

6) Вірш «жартовный» (жартівлива поезія, яку можна читати по вертикалі і по горизонталі

Остав молитву, девство растли, злых чти, друже.

Леность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже.

Таку жартівливу пораду, таке порушення принципів як християнської, так і взагалі людської моралі дає звичайне читання — читання в горизонтальному напрямку. Читаючи ж по вертикалях, матимемо:

Остав леность, молитву люби, девство сохраняй,

Растли злость, злых лай, чти добрых, друже, дуже.

На останній сторінці збірника під назвою «Остатняя штучка» вміщені три двовірші з підкресленими кіновар'ю окремими літерами Третій, наприклад, з цих двовіршів має такий вигляд:

Автор до чителника

НАстрОЙ навспак цинобру. Єсли угадаєш

ГоршИЙ Кто з Сих? ВОлК? ЧИ ЛЕВ?

То мене познаєш.

Перечитавши підкреслені літери «навспак», справа наліво, матимемо прізвище і імення автора: «Величковский Иоан».

ВЕРТЕП

Мандрівні дяки створювали вертепи й в процесі Різдвяних свят ставили вистави із колядками. Так в XVII ст. з'явилась вертепна драма. Вистави відбувалися в спеціальній скриньці, котра зовнішнім виглядом нагадувала макет двоповерхового будиночка — своєрідну 2-х 'ярусну сцену. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. В верхній частині йшли сцени релігійного суті , а у нижній — із народного життя, головним чином комічного характеру. Найулюбленішими для глядачів персонажами були запорожець, шинкарка, дяк, дід й баба. Замість актора значення виконувала лялька, а схована за вертепом людина промовляла належні за п'єсою слова. Одяг ляльок — український національний, мова вертепних п'єс — жива народна; вистави цього "театру у мініатюрі" йшли на ярмарках, у хатах. Народ любив вертеп за правдивість зображення житті у його сценках, за гумор, гостре сатиричне слово. Вертеп мав чітке народне спрямування. Так інтермедії й вертепна драма готували появу професійної драматургії, приміром комедії).

1. Прослуховування фонозапису "Козацького маршу".

2. Слово вчителя.

— Козаки — оборонці України. Хмельниччина, ця героїчна доба в житті українського народу, найдокладніше відображена в трьох козацьких літописах: Самовидця, Грабянки, Величка.

3. Проблемне завдання.

— Чому літописи називали козацькими? (Йдеться про звитяги січового козацтва; авторами-літописцями цих творів були козаки).

4. Розповідь вчителя.

— "Літопис Самовидця" — український козацький літопис кінця XVII — початку XVIII ст. Складається з вступу і двох частин. У вступі описується стан України напередодні Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648—1654 pp. У першій частині автор описує воєнно-політичні події Національно-визвольної війни і періоду Руїни до 1676 р. У другій частині твору висвітлюються події 70 — 90-х pp. XVII ст., опис яких доведений до 1702 р. Твір написаний церковнослов'янською літературною мовою з елементами народної мови. Місце написання й автор літопису невідомі. На думку деяких дослідників, твір було написано в Лівобережній Україні, ймовірно, у Стародубі. В історичній літературі існує версія, за якою автором літопису був генеральний підскарбій М. Ракушка-Романовський. Оригінал "Літопису Самовидця" не зберігся. Відомий за копіями XVI11 ст. Уперше опублікований О. Бодянським у 1846 р. Описує Чорну раду під Ніжином та два ворожі табори — Сомка і Брюховецького.

"Літопис Самійла Величка" охоплює події 1648—1700 pp. Оповідач літописних подій на початку твору повідомляє, що служив у Василя Кочубея, який був у гетьмана Івана Мазепи генеральним писарем.

З літопису видно, що Величко був надзвичайно освіченою людиною. Можливо, він навчався в Київській академії. Як наближена до Кочубея особа, після його страти потрапив до в'язниці на кілька років, про що обмовився в літописі: "Оскільки змінив в той час добре своє життя на невільниче".

"Літопис", лишаючись твором історичним, є водночас і твором художнім. У канву тексту автор вплітає уривки з художніх творів українських авторів, оповідь щедро пересипана народними прислів'ями, легендами, переказами. У численних відступах автор висловлює своє ставлення до подій і людей, він справжній патріот — "істинний Малої Росії син і слуга".

"Літопис Самійла Величка" — солідна хроніка тогочасних подій, він налічує чотири томи, перший вийшов у світ 1848 року.

Оздобою літопису є оповідь про кошового отамана Івана Сірка.

"Літопис Григорія Грабянки" описує історію козацтва з часу його виникнення до 1709 року Його автор — гадяцький сотник Григорій Грабянка — вибудовує оповідь у формі окремих тематичних розділів —"Сказаній": "Сказаніє чего ради возстал Хмельницький на поляков", "Сказаніє о первой брані козацкой на Жолтой Воді з ляхами", "Сказаніє о Збаразькой і Зборовськой побіді над ляхами 1649 року", "Сказаніє о войні Берес- тецькой" тощо. Докладно пише Грабянка про мотиви, якими керувався Хмельницький, ідучи до Переяславської ради.

Смерть гетьмана в описі Грабянки — велике горе для всього українського краю. Переказуючи події, що відбулися в Україні після смерті Б. Хмельницького, автор з докором мовить про гетьманські міжусобиці, про запустіння краю.

М. Слабошпицький називає Грабянку і героєм історії, і її "секретарем".

Григорій Грабянка був полковим осаулою, суддею, полковником, брав участь у багатьох битвах і походах. 1737 року, коли козацьке військо вирушило в кримський похід проти татар, славний літописець наклав головою.

6. Повідомлення учнів.

(Орієнтовний матеріал для повідомлення.

"Історія Русів". Перше видання твору побачило світ 1864 року. Автор "Історії Русів", лишаючись невідомим, своїм твором дає відповідь польським і російським авторам, які заперечують історичну окремішність українського народу.

"Історія Русів" розпочинається з найдавніших часів, докладно подано розповідь про славетну Київську Русь, про найперших князів, про початки козаччини на українських землях.

Автор з великим захопленням змальовує Богдана Хмельницького, його родовід. Після великих перемог Хмельницького над шляхтою у Чигирин з багатьох країн пішли посли, які вітали український народ з вибореною незалежністю. Усіх тих послів і країни, які вони представляли, перелічує автор "Історії Русів".

Пише він і про те, що іноземні володарі, пропонуючи гетьманові договори про союз, зобов'язувалися за те шанувати всі права вільного народу й визнавати довічне гетьманське право нащадків Хмельницьких. Спілку з російським царем деякі найвизначніші люди України підтримали, інші категорично заперечували.

Оповідає "Історія Русів'' і про смутні часи, про жорстоку розправу Петра І і Меншикова над козаками за те, що гетьман Мазепа перейшов на бік шведського короля.

Автор "Історії Русів" був патріотом України, тому, розуміючи, що російське самодержавство ніколи не вибачить йому ставлення до козацтва й оцінок російських правителів, вирішив лишитися невідомим.

У житті національної інтелігенції поява цієї книги стала подією надзвичайного значення. На ній виросла ціла плеяда національно свідомих істориків, письменників. Досить, наприклад, сказати, що "Історія Русів" була настільною книгою Тараса Шевченка.

Нині "Історію Русів" видано в інтерпретації Івана Драча сучасною українською мовою.

Промова гетьмана Павла Полуботка, у якій він звинувачує лютого ката України Петра І за рабство, за знищення народу, козаків, є одним з найбільш ідейно наснажених місць книги, відверто пройнятої антимосковськими настроями).

7. Читання фрагментів твору "Історія Русів".

8. Бесіда за питаннями:

— Яким перед вами постав Б. Хмельницький?

— Чому промова гетьмана Павла Полуботка, звернена до Петра І, є ідеєю "Історії Русів"?

— Чому, на вашу думку, автор "Історії русів" вирішив залишитися невідомим?

— В образі кого автор змальовує національний і релігійний гніт України?

III. Підбиття підсумків.

IV. Домашнє завдання.

Повторіть відомості про козацькі літописи та їхню роль у відтворенні історичного минулого України. Підготуйте рольову гру "Б. Хмельницький та І. Мазепа" за "Історією Русів".