Українська література 7 клас

Тема: «Заповіт» Тараса Шевченка – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє.

Мета: ознайомити учнів із твором Тараса Шевченка «Заповіт», історією його написання; з’ясувати ідейно-тематичний зміст твору; формувати вміння аналізувати ліричні твори, з’ясовувати роль художніх засобів у них; розвивати навички вдумливого, виразного читання творів, їхнього аналізу, висловлення своїх суджень про прочитане; виховувати любов до спадщини поета, рідного краю.

Епіграф:

Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю!

Тарас Шевченко

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап

2. Перевірка домашнього завдання

3. Актуалізація опорних знань

• Де і коли народився Тарас Шевченко?
• Яким було його дитинство?
• Коли Шевченка було викуплено із кріпацтва і завдяки кому?
• На які періоди поділяється Шевченкова творчість?
• Які твори Шевченка вам відомі?
• Яким за жанром є твір «Тополя»?
• Що називають баладою?
• Які літературні прийоми використовує Шевченко у своїх творах?
• Що таке контраст?
• Що таке метаморфоза?

4. Повідомлення теми та мети уроку

Прекрасне життя на землі. Але як його прожити, то це зовсім інша річ. Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. У скрутну хвилину людина пише заповіт. А як же трапилося так, що «Заповіт» Шевченка написаний не в кінці його життєвого шляху? Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь історію написання цього твору, прочитаєте та проаналізуєте його.

5. Опрацювання навчального матеріалу

Листопад 1845 року видався мокрим, вітряним і холодним. Шевченкові ця погода дошкуляла дужче, ніж зазвичай, бо тоді він, працюючи в складі Археографічної комісії, мусив увесь час їздити по селах і містах, змальовувати старовинні церкви, монастирі та незвичайні будівлі.

Одного ранку дорогою із села В’юнище до Андрушіва Шевченко потрапив під сильну зливу, змок до нитки та занедужав.

Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Козачковський і негайно ж перевіз Тараса Григоровича з В’юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, знав і поет. Після 20 грудня хворому погіршало, становище його було майже безнадійним.

Тарас Григорович лежав у чистій, теплій, затишній кімнаті, сумно дивився у стелю і думав про свою останню годину, про долю України, про майбутнє рідного народу. В уяві виринав Дніпро, лани широкополі і села, що нагадували поетові писанку. Було боляче, що залишилися невиспіваними його думи, що гарячу, чисту, нерозтрачену любов до рідного народу доведеться забирати з собою в домовину. Ось у таку годину Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки: «Як умру, то поховайте…».

Вірш написано на Різдво — 25 грудня 1845 року. Шевченко не знав тоді, що ця його поезія стане дуже популярною піснею, народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки в його батьківщині, але й далеко за її межами. Не думав ні про славу, ні про почесті, ні про можливу кару за свої сміливі думки. Він тільки хотів — може, в останній раз — сказати народові про те, що думав, що почував. То був його заповіт.

На щастя, міцний організм переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії, а його твір пішов у люди: його переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам’ять. Вперше твір було надруковано під назвою «Думка» у 1859 році у Лейпцигу на сторінках невеликої збірки «Новыя стихотворѣнія Пушкина и Шевченки».

Великого поширення твір набув вже після смерті письменника, під час перевезення тіла Шевченка до України. Значна заслуга в цьому художника Григорія Честахівського, який навчив «Заповіту» багатьох із тих людей, що прийшли на Чернечу гору попрощатися з Кобзарем. Сьогодні «Заповіт» перекладений більше, ніж 150 мовами світу, а у Переяславі-Хмельницькому, навіть встановлений пам’ятник «Заповіту».

6. Словникова робота

У різних списках і різних виданнях цей вірш мав різні назви: «Завіщаніє», «Заповіт», «Думка», «Остання воля». А з 1867-го року за ним закріпилася назва «Заповіт».

• Яке значення має слово «заповіт»?

Заповіт –

1. Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті;

2. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам.

Давайте зачитаємо твір Тараса Шевченка та з’ясуємо чи відповідає його зміст загальноприйнятій назві.

7. Робота над змістом твору «Заповіт»

7.1. Виразне читання твору «Заповіт» учнями

7.2. Бесіда за питаннями

• Чи відповідає шевченківський «Заповіт» своїй назві?
• З яким проханням звертається Шевченко до народу на початку поезії?
• Як ви гадаєте, чи лише хвороба спонукала письменника на написання цього твору?

Якби лише хвороба Шевченка була причиною, то ми мали б, мабуть, суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнених глибокого революційного змісту.

Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843–1845 роках. Відвідавши знедолену свою Батьківщину, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок.

• Чому Шевченко бажає бути похованим на Україні? Про що це свідчить?
• Чому Шевченко прохає поховати його «На могилі», а не «У могилі»?

«На могилі» означає бути похованим на козацькому кургані, тобто поділити долю захисників свого краю.

• Якою поет змальовує свою рідну землю? Про що це свідчить?
• Про що мріє Шевченко?
• До чого закликає поет у творі? Відповідь свою підтвердіть цитатами.
• Яким шляхом, на думку Т. Шевченка, можна здобути волю? Чому?
• Про яку «сім’ю» мріє автор?
• Якою вона буде за його переконанням? Доберіть епітети до цього слова з твору.
• Яке останнє прохання поета? Як ви розумієте його?

8. Теорія літератури

Яка ж тема та ідея цього твору? Який ідейний зміст? Давайте перед тим, як це з’ясувати, повторимо що це за поняття.

8.1. Робота з підручником

Українська література: підруч. для 7 кл. загальноосвітн.навч.закл./О.М.Авраменко – К.: Грамота, 2015. – ст.70-71

Тема твору – коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі.

Ідея твору – основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковані всі картини й образи.

Ідейний зміст – сукупність ідей твору.

9. Літературний аналіз твору Т.Шевченка «Заповіт»

Тема: зображення почуттів поета, викликаних суспільним становищем України.

Ідея: заклик до українського народу знищити існуючий лад й побудувати нове, вільне суспільство на Україні.

Жанр: громадянська лірика

Художні засоби:

Епітети: степ широкий; Вкраїна мила; лани широкополі; вража зла кров; сім’ї великій… вольній, новій; незлим тихим словом; синєє море.

9. Слово вчителя

Після смерті Шевченка друзі виконали частину його заповіту, адже ми знаємо, що останні свої дні відомий письменник доживав у Санкт-Петербурзі, де перебував у тяжкому стані внаслідок ускладнень після застуди. Відтак, у свій останній день 47-ми річний Тарас Шевченко не спав майже всю ніч через сильний біль у грудях. Випивши спозаранку чашку чаю, чоловік спустився із другого поверху своєї квартири на перший, де й зупинилося його серце.

Після смерті тіло Тараса Шевченка три дні перебувало у церкві Академії мистецтв Святої Великомучениці Катерини, після чого студенти перенесли труну із тілом письменника на Смоленське кладовище у Санкт-Петербурзі, де він і був похований 12 березня.

Однак друзям та соратникам Шевченка не давала спокою остання воля письменника, адже він прагнув, аби його поховали на батьківщині. У відповідь на чисельні клопотання Михайла Лазаревського, у квітні 1861 року вдалося добитися згоди на вивезення труни із прахом Шевченка на Україну.

18 травня у Микільській слобідці під Києвом колісницю із домовиною зустріли кияни, гімназисти, студенти Київського університету, серед яких були й Михайло Драгоманов, Микола Лисенко, Тадей Рильський, Володимир Антонович, Михайло Старицький.

Саме у столиці студенти Університету Святого Володимира, випрягши коней із воза, провезли труну Ланцюговим мостом та набережною до церкви Різдва Христового на Подолі. У цьому храмі і провели прощальну панахиду, на яку зібралося чимало студентів, творчої інтелігенції, митців та мешканців столиці.

Варто відзначити, що родичі Тараса Шевченка відстоювали позицію поховати письменника у Києві. Навіть розглядалися декілька варіантів – на горі Щекавиці, біля Аскольдової могили, поблизу Видубицького монастиря. Однак друг Шевченка художник Григорій Честахівський наполіг на упокоєнні праху саме у Каневі, адже ще за життя Тарас Григорович не раз говорив та мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева».

Тож 20 травня на пароплаві «Кременчук» останки видатного українця перевезли із Києва до Канева, де труна дві доби перебувала в Успенському соборі. У братів Шевченка виникла ідея поховати Тараса біля стін собору, однак до справи знову долучився Григорій Честахівський, який супроводжував його прах і цього разу знову наполіг на похованні саме на Чернечій горі. «Якби воно добре не було, то все тільки по-нашому, а ми давайте добре робить по-Тарасовому, як бажала його душа безсмертна», - зауважив художник Григорій Честяхівський.

Тараса Шевченка було поховано на Чернечій горі 22 травня 1861 року. Згодом цю гору прочани нарекли Тарасовою. Після поховання поета всі учасники похорону почали роз’їжджатися. Григорій Честахівський залишився в Каневі і здійснив свій намір — насипати могилу над прахом Тараса.

Через сім років після смерті автора «Кобзаря» громада Львова збиралася вперше відзначити Шевченкові роковини великим концертом. Пісень на слова Шевченка тоді майже не було. Зважаючи на цю прикру обставину, львів’яни звернулися до молодого київського композитора Миколи Лисенка з проханням написати музику до «Заповіту».

Микола Віталійович охоче погодився виконати це прохання й тривалий час напружено працював, намагаючись поєднати дух шевченківської поезії зі специфікою української народної пісні. Напередодні сьомих роковин від дня смерті поета він надіслав свій твір до Львова. Це був його перший оригінальний твір. У виконанні збірного хору львівської громади «Заповіт» уперше прозвучав у шевченківські дні 1868 року.

А 2018 року, на 204-ті роковини від дня народження Тараса Шевченка був встановлений світовий рекорд - понад тисячу хористів із 42 хорових колективів у Львові біля пам’ятника Тарасові Шевченку виконали його «Заповіт».

10. Перегляд відео

https://www.youtube.com/watch?v=v4P2JUD6tp8

11. Підсумки уроку у вигляді творчої рефлексії

А які враження у вас викликав «Заповіт» Шевченка? Яке його значення для українського народу? Свої думки викладіть у форматі міні-есе, час для роботи – 5 хвилин.

12. Зачитування учнівських есе

13. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять «Заповіт» Шевченка