РМ № 10. Різновиди аудіювання. Стилі, типи й жанри мовлення. Розігрування діалогів відповідно до певної ситуації
Мета: повторити відомості про мовлення та вимоги до нього, вивчене про типи та стилі мовлення, поглибити знання про види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); формувати комунікативну компетенцію, удосконалювати й поглиблювати навички сприйняття та розуміння тексту під час читання мовчки, визначення його стильових особливостей; розвивати увагу, культуру мовлення, логічне й образне мислення, сприяти збагаченню мовлення; виховувати любов до рідного слова.
Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь і навичок (формування комунікативної компетенції).
Засоби навчання: підручник, таблиця «Види мовленнєвої діяльності» (її зміст — у конспекті уроку), мультимедійні засоби; текст для контрольного читання, тестові завдання.
Перебіг уроку
І. Організаційний етап.
ІІ. Повідомлення теми, завдань та цілей уроку. Мотивація уміння.
Слово вчителя.
Українська мова — національна мова українського народу, державна мова України. Це одна з найдавніших і найрозвиненіших мов світу. Ми — громадяни України — повинні володіти всіма видами мовленнєвої діяльності, типами та стилями мови, а тому нашим завданням є вдосконалення своїх мовленнєвих умінь.
III. Актуалізація опорних знань.
Інтелектуальна розминка.
— Як співвідносяться мова і мовлення?
— Які дві мовленнєві форми притаманні мові?
— Яка з мовленнєвих форм — усна чи писемна — виникла раніше?
— Які вимоги висувають до мовлення? (Змістовність, послідовність, лаконічність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність).
— Які є типи мовлення?
— На яке питання дає відповідь висловлювання-опис?
— Які особливості роздуму?
— На яке питання відповідає висловлювання розповідного характеру?
— Які ви знаєте стилі мовлення?
Робота з підручником (інформаційна компетентність).
— Пригадайте вивчене про стилі мовлення.
Робота з текстами (компетентність саморозвитку і самоосвіти).
Спроектовано на дошку.
— Прочитайте.
— Визначте стиль і тип мовлення кожного з поданих уривків. Свою думку обгрунтуйте.
2) Культура мовлення суспільства — це чи не найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина — тривожні симптоми духовного нездоров'я народу. Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок — порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть. Тому висока культура мовлення — це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу (Ф. Бекон).
3) Мова як засіб спілкування має систему знаків не лише з номінативним значенням, тобто систему лексичних одиниць, а й з релятивним, тобто систему форм слів, їх видозміну. За кожним знаком з номінативним значенням стоїть денотат у вигляді фактів об’єктивної дійсності — предметів, ознак, дій, подій, явищ, за кожним знаком з релятивним значенням — денотат у вигляді відношень, зв’язків між фактами дійсності (3 підручника).
4) Стаття 54 (фрагмент).
Культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (3 Конституції України).
5) Готувалися ми до уроку історії утрьох. Довго розглядали малюнки. Особливо вразив нас малюнок, на якому був зображений князь Олег зі своєю дружиною. Так і було написано: «З дружиною». Ми довго шукали поміж вусатих, озброєних мечами і списами дядьків, що сиділи на конях, оту князеву дружину.
— Вона десь, видно, позаду, — врешті вирішив Ванько.
Сонька не була б Сонькою, коли б не заперечила:
— І зовсім не позаду! Вона вдома залишилася: князеві борщ варить (А. Дімаров).
- Формування та вдосконалення вмінь.
Слово вчителя (інформаційна компетентність).
Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності. Вона має чотири види: аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45 %, говоріння — 30%, читання — 6%, письмо — 9%. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Таблицю спроектовано на дошку
Види мовленнєвої діяльності
|
Аудіювання
|
Читання
|
Говоріння
|
Письмо
|
|
Уміння сприймати на слух висловлювання і розуміти його
|
Уміння читати тексти мовчки й уголос із достатньою швидкістю, розуміти зміст прочитаного
|
Уміння грамотно складати власні висловлювання, дотримуючи правил спілкування
|
Уміння грамотно передавати думки, певні висловлювання, дотримуючи правил написання слів і вживання розділових знаків
|
Основою спілкування є аудіювання. Для представників багатьох професій уміння швидко й правильно сприймати-розуміти усне мовлення для виконання службових обов’язків є необхідним.
Обидва види мовленнєвої діяльності — аудіювання і читання — мають три етапи:
- мотиваційний (усвідомлення мети: навіщо я це слухаю-розумію або читаю);
- аналітико-синтетичний (сприймання, розуміння);
- дієвий (прийняття рішення на основі сприйнятої інформації з подальшим говорінням або письмом).
Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Якщо слухання — це передусім акустичне сприймання звукового потоку, то аудіювання передбачає до того ж процес одночасного сприймання й розуміння змісту мовлення.
Сприймати усно передавану інформацію можна глобально, докладно, критично.
Глобальне (ознайомлювальне) аудіювання вимагає від слухача загального розуміння змісту повідомлення, уміння визначити тему й основну думку повідомлюваного, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи. Докладне аудіювання передбачає найповніше сприйняття змісту повідомлюваного, усвідомлення деталей. Критичне аудіювання вимагає висловлення власної думки з приводу прослуханого, критичної оцінки сприйнятих тверджень.
Читання — це активна форма мовлення, яка може належати як адресанту мовлення (читання уголос текстів автором), так і адресату. Якщо процес читання пов’язаний з адресатом, він стає за формою внутрішнім (читання мовчки).
У процесі читання можуть розв’язуватись різноманітні завдання, як-от: здобути інформацію, навчитися щось робити, отримати естетичну насолоду. Відповідно до таких комунікативних завдань розрізняють різні види читання: ознайомлювальне, вивчальне та переглядове.
Ознайомлюване читання застосовують для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом тощо). Переглянувши анотацію, передмову, зміст, читач має зрозуміти найважливіші положення видання, отримати чітке уявлення про цінність і корисність книжки.
Переглядове читання —- це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, акцентує увагу лише на потрібних йому аспектах. Так читають, маючи на меті пошук необхідної для читача інформації. Такс читання мовчки покликане формувати вміння швидко переглядати текст, щоб знайти конкретні відомості, важливі деталі. Кожен читач має навчитись свідомо вибирати той чи інший вид читання залежно від завдання, яке він перед собою ставить. Сторінки гортають, поки не відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання — вивчальне.
Вивчальне (поглиблене, аналітичне) читання вважають найдоречнішим у процесі навчання. У процесі такого читання інформацію сприймають не пасивно, а критично, дають власне трактування та оцінки поданим положенням і висновкам.
Останнім часом виокремлюють ще один вид читання — сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту. Кожен читач має навчитися свідомо вибирати той чи інший вид читання залежно від завдання, яке перед ним стоїть.
Говоріння — усна зовнішня форма мовленнєвої діяльності, реалізована в усному повідомленні. Для здійснення вдалого процесу говоріння необхідною умовою є володіння мистецтвом слова (ораторським мистецтвом).
Письмо — форма мовлення, зафіксована на письмі. Це найчастіше монологічні твори (художня література, ділові папери, наукові монографії).
Вправа «Зі скарбів слова» (загальнокультурна компетентність).
Вислови спроектовано на дошку.
— Поясніть, про які види мовленнєвої діяльності сказано в кожному з речень.
І.1. До чужого рота не приставиш ворота.
- Грамотний уміє читати і рядки, і між рядками.
- Книга для людини — віконце у світ.
- Пусти вуха межи люди, то багато вчуєш.
- Слухачам вуха не болять.
- Красно говорить, а слухати нічого.
- Що за сила в пері й чорнилі?
- Що записано пером, не витягнеш і волом.
- Так перо пише, як муха дише (Народна творчість).
- 1. Слова прилітають і стеляться на папері, плачучи, сміючись, мов ті діти (Т. Шевченко).
- Слова вибухали якісь майже вульгарні, руйнуючі, ішли ніби зовсім не з її вуст (О. Гончар).
- Життя без книги — хата без вікна, тюрма глуха і темна, як труна. Крізь вікна книг свободи світло ллється, майбутнього видніє далина (Д. Павличко).
- На біле поле гайвороння літер впаде як хмари, цілі хмари строф (Л. Костенко).
- Ще ваше слово ляже на папір, обпікши душу, затуманить зір (В. Гриценко).
- Слово по слову — завели річ про мене (Панас Мирний).
Асоціативний диктант (компетентність саморозвитку та самоосвіти).
— Укажіть вид мовленнєвої діяльності (говоріння, слухання, читання, письмо), скориставшись поданими характеристиками:
1) почерк, зв’язно, зміст висловлювання, писемне мовлення, писати зі скороченнями, записувати, рукопис;
2) голос, мовлення, слово, виступ, план мовлення, зміст висловлювання, думка;
3) читати мовчки, читати вголос, підкреслювати, робити виписки, конспект, зміст висловлювання;
4) слухати, зміст висловлювання, запам’ятовувати, співрозмовник, значення, зміст.
Робота з текстом.
— Прочитайте мовчки текст 1. Виконайте подані після нього завдання.
Розігрування діалогів відповідно до певної ситуації
Підсумки. Рефлексія.
Інтерактивна вправа «Незакінчене речення» (соціальна, комунікативна компетентність).
