ДОДАТОК 1.

ПАМ’ЯТКА 1

Мета публіцистичного стилю - інформувати, передавати суспільно значущу інформацію з одночасним впливом на читача, слухача, переконуванням їх у чомусь, уселяти їм певні ідеї, погляди, спонукати до відповідних вчинків та дій.

Сфера використання публіцистичного стилю мовлення – суспільно-економічні, культурні, політичні відносини.

Для публіцистичного стилю мовлення притаманні логічність, емоційність, образність, оцінність. У текстах широко вживається суспільно-політична лексика. Публіцистичний текст будується як наукове міркування: порушується важлива суспільна проблема, аналізуються й оцінюються можливі шляхи її вирішення, формулюються узагальнення й висновки, матеріал розміщується у строгій логічній послідовності, використовується загальнонаукова термінологія. Це дещо наближає його до наукового стилю.

Для публіцистичної промови характерні пристрасність, спонукальність. Найважливіша вимога, що ставиться перед публіцистикою, – загальнодоступність: вона розрахована на широку аудиторію і має бути доступною для всіх.

Публіцистичний стиль має багато спільного і з художнім стилем мовлення, оскільки для ефективного впливу на читача (слухача), його чуттєву сферу, уяву, той, хто пише чи виступає, використовує епітети, метафори, порівняння та інші образні художні засоби, вдається до фразеологічних висловів, навіть просторічних слів, що посилюють емоційний вплив мовлення.

ПАМ’ЯТКА 2

Властивості есе

• Лаконічність. Есе – це дуже маленький за обсягом твір. Тому потрібно намагатися викладати інформацію чітко та ясно.

• Авторська думка. Есе не претендує на науковість або абсолютну істину. Важливо розуміти, що в такого роду творах висловлюється лише авторська думка. Відповідно, пишеться подібний твір, як правило, від першої особи.

• Вид подібних творів - роздум.

• Стиль - публіцистичний. Це означає, що необхідно нормувати наявність художніх засобів. Втім, допускаються елементи інших стилів, тому що форма есе досить вільна.

ПАМ’ЯТКА 3

Алгоритм написання есе.

Може виглядати наступним чином:
1) постановка проблеми (знайомство з проблемою, закладеної у пропонованій для написання есе темі);
2) обдумування проблеми (визначення змісту: ідеї, приклади, що їх ілюструють);
3) планування есе (визначення структури);
4) написання есе;
5) перевірка та редагування роботи;
6) підготовка презентації;
7) презентація есе.

ПАМ’ЯТКА 4

Як НЕ слід писати есе

1.НЕ вносьте в есе інформацію, яка не підтверджує вашу думку.

2.НЕ використовуйте загальний набір банальних фраз та тверджень.

3.НЕ будуйте роботу лише на простих реченнях.

ДОДАТОК 2

Я – українець

Я – українець? Важко дати відповідь на це запитання. Я ламаю голову над цим не один тиждень.

Слова українського гімну так давно запали в душу, що були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки. Я люблю їх вдягати, бо це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв. Серед них має місце і сало, але найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак – чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найекстремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я – українець? У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення. У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо». Мені приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор.

У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання. Я буду жити там, де мені зручно. Але це місце немислиме без українських просторів. Отже, я – українець.